Чому методики Марії Монтессорі набирають популярність?
Кожен батько, безсумнівно, хоче, щоб його дитина була найрозумнішою, успішним, щасливим, красивим ... А для цього необхідно з дитиною якомога більше займатися, тому батьки намагаються записати своє чадо в самий просунутий дитячий сад, в найдорожчу ( але кращу) школу, при цьому, часом забуваючи враховувати психологічно і фізіологічні особливості саме своєї дитини. Таким чином, неусвідомлено пригнічуючи в ньому здатності до саморозвитку, закладені самою природою.
Роль педагога монтессори дещо інша, ніж звичайного вчителя в школі. Він допомагає організувати роботу, вибрати відповідний дидактичний матеріал (не нав'язуючи своєї думки). "Допоможи мені зробити самому" - головний принцип педагогіки. Єдине правило для дитини - прибрати всі матеріали та іграшки після перегляду. Прибирання - це невід'ємна частина навчання.
Цією проблемою була спантеличена ще в першій половині 20 століття, відомий нині педагог, Марія Монтессорі. У зв'язку з цим, вона розробила власну методику раннього розвитку дитини, яка досі не тільки дієва, але й майже не зазнала жодних змін за весь час свого існування.
Головний принцип педагогіки Монтессорі - це індивідуальний підхід до кожної дитини, відповідно до його індивідуальними здібностями, фізичними і психічними характеристиками. Говорячи простою мовою, дитина, навчаючись за методикою Монтессорі, сам вибирає для себе предмет вивчення, тривалість заняття, дидактичний матеріал, розвиваючись таким чином, у своєму власному ритмі.
Займаючись за методикою Марії Монтессорі, дитина набуває такі навички, як самостійність, впевненість у собі та своїх силах, робота в групі, цілеспрямованість, комунікабельність і це далеко не все. Любити себе таким, який він є, приймати недоліки інших людей, вміти прощати, любити реальних, а не вигаданих, досконалих людей, радіти життю, самостійно намічати мету і рухатися до неї, сподіваючись тільки на себе, відповідати за свої вчинки.
Головне за Монтессорі - це обладнати правильну "середовище" і дозволити дитині розвиватися в цьому середовищі самостійно. Для цього вона провела революцію традиційного уроку: замість парт і лавок - індивідуальні столики, які легко перенести в місце, яке вибере сам дитина. Клас - ряд "зон" або тематичних майданчиків: математична, мовна, географічна, природно-наукова, зона практичного життя та інші. Діти в процесі навчання самостійно переходять із зони в зону, знаходяться там стільки, скільки хочуть. При цьому вони можуть вільно переміщатися, сісти в зручне місце або лягти на килим.
Методика Монтессорі разработа для кількох вікових груп: 0-6 років, 6-12 років, 12-18 років, 18-24 роки. Однак найбільш популярна її методика для виховання найменших - від 0 до 6, 7-12 років.
Сьогодні методика Марії Монтессорі не тільки не забута, а й набирає популярність. Багато батьків, почувши про таку чудову системі, намагаються віддати свою дитину в дитячий садок монтессори, де в ролі вчителів виступають захоплюючі ігри.
Про позитивні сторони методики Марії Монтессорі було сказано чимало, є і мінуси
По-перше, метод кілька однобокий. Він націлений тільки на сенсорний розвиток дитини, на шкоду емоційному. Дитина вчиться самостійно пізнавати світ, проте, як правило, це відбувається вже занадто самостійно. Хоча дітям не забороняється спілкуватися один з одним, зазвичай екстровертам буває нудно в монтессори-групах.
Метод підходить для розвитку малюків, а ось з більш старшими дітками вже складніше. Що не кажи, а щоб самостійно (та ще й за власним бажанням) освоїти курс геометрії, треба бути, мабуть, вундеркіндом. Це в рази складніше, ніж перелити воду зі склянки в склянку. Саме тому дитячих садків монтессори в сотні разів більше, ніж шкіл.
Ще одним мінусом є те, що в групах монтессори відсутнє поняття конкурсу. Звичайно, всі знають, що порівнювати дітей не можна - кожен хороший по-своєму. Але складно уявити професійного спортсмена, та й представника якої завгодно професії, яка не порівнює себе з іншими. Адже не дарма все пізнається в порівнянні! Лише бачачи майстерність інших, люди знаходять в собі вади і недоліки, змінюють їх, тим самим прагнучи досконалості.
Здорова конкуренція дозволяє маляті визначити свої сильні сторони, зрозуміти в яких навичках він сильний, а які заняття підійдуть тільки для загального розвитку.
Головні двигуни ігрового процесу - сюжетно-рольові ігри. Наприклад, "Акваріум в банку" (У велику банку з водою опускаються маленькі предмети, наприклад, ґудзики. Дитині дається ложка з дірочками. Мета - дістати "рибок", не розливши воду.) Або "Перелий водичку" (підфарбовану воду в лійці переливати в різного розміру судини. Мета - навчитися розпізнавати різні обсяги.) Діти люблять грати з водою, тому такі ігри припадуть їм до смаку.
Марія Монтессорі стверджувала, що покарання, рівно як і похвали, шкідливі для дитини. Критиці в процесі навчання не місце. Навчання повинно проходити без примусу. Мабуть, в її методах є зерно, але, звичайно, тільки батько визначає, що потрібно саме його дитині.
