Бронхоектатична хвороба: симптоми, причини
Бронхоектатична хвороба - це недуга, який характеризується незворотними змінами, що відбуваються в бронхах. До них відносять розширення і деформацію, що супроводжуються розвитком запального процесу гнійного характеру і функціональною неповноцінністю бронхіального дерева. Видозмінені бронхи називають бронхоектазами.
Це захворювання досить рідкісне, воно розвивається приблизно у 1% населення ще в дитячому і досить молодому віці, в період від п'яти до двадцяти п'яти років. Бронхоектатична хвороба протікає у вигляді постійно рецидивуючих бронхолегеневих інфекцій, супроводжуючись кашлем з виділенням мокроти. При цьому ураження може торкатися лише один сегмент бронхів, а може бути і більш поширеним.
Перебіг
При легкій формі захворювання, загострення трапляються один-два рази на рік, ремісії тривалі й під час них хворий відчуває себе абсолютно здоровим і працездатним.
При вираженій формі бронхоектатичної хвороби загострення є більш тривалими і трапляються раз на сезон. При цьому відбувається виділення мокротиння об'ємом від 50 і до 200мл на добу. Під час ремісії хворий відчуває помірну задишку, у нього зберігається кашель з мокротою і дещо знижується працездатність.
Важка форма хвороби характеризується частими і тривалими загостреннями з підвищеннями температури, ремісії носять короткочасний характер. Кількість виділеної мокроти зростає до 200мл, причому вона носить гнильний запах.
Існує також ускладнена форма бронхоектатичної хвороби, яка характеризується тими ж ознаками, що і важка, але разом з різними ускладненнями: легеневим серцем, амілоїдозом нирок і печінки, серцево-легеневою недостатністю, нефритом. Крім того стан хворого може ускладнюватися абсцесом легень, залізодефіцитною анемією, легеневою кровотечею і емпієма плеври.
Чому вона з'являється?
Причина формування первинних бронхоектазів - це вроджені вади розвитку бронхів, а саме недорозвинення або дисплазія бронхіальних стінок. Тим не менш, вроджена форма захворювання - це досить рідкісне явище, частіше воно буває набутим.
Придбані бронхоектази є результатом постійних бронхолегеневих інфекцій, що переносяться в дитячому і ранньому юнацькому віці. До них відносять бронхопневмонию, туберкульоз, хронічний деформуючий бронхіт і абсцес легені. У деяких випадках бронхоектатична хвороба виникає через попадання якогось стороннього тіла в просвіт бронхів.
Основний прояв захворювання - це постійний кашель, який супроводжується відділенням мокротиння гнійного характеру з неприємним запахом. Особливо сильне виділення мокротиння відбувається вранці, а також під час правильного дренажного положення - на ураженому боці з дещо опущеним головним кінцем.
Обсяг виділяється може досягати декількох сотень мілілітрів. Днем кашель поновлюється у міру накопичення нової порції мокротиння в бронхах. У деяких випадках кашель викликає розриви судин на поверхні стоншених бронхіальних стінок, що призводить до кровохаркання, а також травмування досить великих судин.
До чого це веде?
Бронхоектатична хвороба викликає у пацієнта сильну слабкість, анемію, схуднення, блідість шкіри. Діти часто відстають і в фізичному, і в статевому розвитку. Дихальна недостатність зазвичай проявляється задишкою, ціанозом, формуванням пальців у вигляді барабанних паличок і деформацією грудної клітки.
Під час фізикального дослідження хворих легенів лікар відзначає деяке відставання їх рухливості під час дихання, а також притуплення перкуторного звуку в області ураженої сторони. Що стосується аускультативной картини, то при бронхоектатичної хвороби виникають різнокаліберні хрипи (як дрібно, так середньо і крупнопузирчатие), дихання стає ослабленим.
Діагностика
Для постановки точного діагнозу проводять також рентгенограму легенів і бронхоскопію, під час якої беруть проби на баканаліз і цитологію. Наступний етап дослідження - це бронхографія, так називають дослідження за допомогою контрасту. У дитячому віці її проводять під загальним наркозом. Це дослідження дозволяє виявити зближення бронхів і їх деформацію, якісні показники розширень, а також розташування бронхоектазів.
Щоб діагностувати ступінь дихальної недостатності хворому досліджують функцію дихання за допомогою спірометрії і пікфлоуметріі.
Терапія
Лікування бронхоектатичної хвороби в періоди загострень направлено на повну санацію бронхів, а також на придушення гнійно-запальних процесів всередині бронхіального дерева. Для цього застосовують антибіотики: цефалоспорини і напівсинтетичні пеніцелліни, а також гентаміцин. Необхідні заходи щодо поліпшення евакуації мокротиння, в деяких випадках вдаються до промивання бронхів.
Особлива увага приділяється харчуванню й способу життя хворих. Їх раціон повинен бути повноцінним і додатково збагаченим вітамінами і білковою їжею. Поза загострень рекомендується займатися дихальною гімнастикою, а також приймати відхаркувальні збори.
При відсутності протипоказань або у разі життєвої необхідності проводять хірургічне лікування бронхоектатичної хвороби. Це єдиний спосіб, який дозволяє досягти повного одужання. Решта методи впливу призводять до тривалої ремісії.
