Як знання дитячої психології допоможе виховати щасливу особистість?
Більшість батьків бажає бачити своїх нащадків щасливими, але що вони розуміють під щастям? Дуже часто - це сухий, нагодований, тепло і красиво одягнений дитина. Але чи достатньо цього самій дитині для повноцінного розвитку?
Отже, виховання дітей слід починати з себе. Так-так, саме так, адже з народження дитина вбирає навколишнє атмосферу як губка, і приймає за модель поведінки дії своїх батьків. Саме так і він в майбутньому стане сприймати світ. Батькам слід свої недоліки виявити, визнати їх і почати роботу над виправленням.
Щаслива особистість - це особистість гармонійна. Дитяча психологія стверджує, що для розвитку гармонійної особистості, виховання повинно рівномірно протікати в трьох напрямках: розвиток тіла, душі і інтелекту. Перше дасть йому міцне здоров'я і розуміння своїх фізичних потреб, друге допоможе розвинути емоційну сторону його натури, а третє подарує безцінний досвід пізнання світу і самого себе.
Але перш, ніж почати розбиратися в основах виховання гармонійної особистості, потрібно зрозуміти, що нічого не вийде, якщо не дотриманий головний принцип: принцип повного і абсолютного прийняття. Потрібно любити і приймати дитину такою, якою вона є, не намагаючись його переробляти.
Особливу увагу необхідно приділити розвитку наступних сторін особистості дитини:
Самоповага і впевненість у собі. Така складова успішної особистості як повага до себе має дуже важливе значення. Батькам слід утримуватися від ситуацій, коли дитина поставлений в незручне становище перед своїми друзями або сторонніми людьми: не можна при всіх сміятися над його невдачами або лаяти його. Не потрібно скупитися на увагу і розуміння - це допоможе становленню впевненою особистості.
Відповідальність. Якщо батьки завжди беруть на себе справи, які дитина могла б зробити і самостійно - начебто прибирання в його кімнаті - складно буде вирости з розумінням що таке відповідальність. Можна поділитися з дитиною обов'язками, так він відчує і свою значимість - "я теж можу!".
По відношенню до дитини дуже важливо вести себе щиро, чесно і послідовно. Діти швидко відчувають невідповідності в поведінці оточуючих і подвійні стандарти, помічені за батьками можуть стати основою для розвитку в них таких якостей як брехливість, недовіра до світу, егоїзм.
Соціалізація і емпатія. Люди - колективні істоти, і це означає, що дитина повинна осягнути почуття співпереживання чужому горю і тішиться чужим успіхам. Здатність до таких основоположним вмінням зароджується саме в дитинстві, коли батьки на своєму прикладі показують, що недобре передражнювати строків, ображати кішок або молодших дітей і так далі. Також дитині дуже знадобиться вміння знайомитися і налагоджувати контакт, ділитися своїми іграшками, терпимо ставитися до помилок інших людей.
Сприйняття краси. Досить часто буває так, що у представників різних поколінь однієї і тієї ж сім'ї почуття смаку різниться. Звичайно ж зрозуміло, що про смаки не сперечаються, але все ж саме в дитячому віці і від батьків абсолютна більшість дітей отримує орієнтири для формування власного сприйняття краси. Майбутнє почуття смаку у дитини закладається при спостереженні прийнятого в його родині відношення до мистецтва: живописі, музиці, літературі, кінематографу та іншим.
Творчість. Щастя дітей - це в тому числі і реалізована потреба у творчості, адже більшість з них дуже люблять малювати, співати, ліпити. Завдання батьків - підтримувати дитину в подібних починаннях. А якщо спочатку не все йде так гладко, як хотілося б, не потрібно над ним жартувати. З часом, при великому бажанні все у нього вийде, а пізніше можна буде записатися в який-небудь гурток за інтересами або тематичну школу.
Фізична культура. З самого раннього дитинства дитині буде корисно розвиток і цієї сторони гармонійною, а значить щасливою особистості. З дитинства можна практикувати купання і навіть пірнання, а коли дитина підросте, то різні спортивні ігри з однолітками або членами сім'ї допоможуть не тільки зміцненню здоров'я, але й вмінню перемагати і іноді програвати.
Англійський класик Оскар Уайльд говорив, що немає кращого способу зробити дітей хорошими, ніж зробити їх щасливими, а давньогрецький філософ Піфагор переконував не змушувати дітей занадто часто плакати, інакше їм просто нічого буде впустити на батьківській могилі. . .
Виховання щасливої особистості - нескінченний процес. Здатність до самовдосконалення та самоосвіти - ось основні якості, які повинні батьки допомогти освоїти своїм дітям, щоб ті у свідомому віці самі могли відшукати щастя в їх власному розумінні.
