Вегетосудинна дистонія: причини виникнення
Вегето-судинна дистонія на сьогоднішній день є дуже поширеним захворюванням діток, як дошкільного, так і шкільного віку. Воно може розвинутися з найрізноманітніших причин, які лікарі визначають у групи. Різноманіття провокуючих чинників призвело до появи великої кількості термінів, що позначають це патологічний стан. Серед них синдром вегетативної дистонії, нейроциркуляторна дистонія, діенцефально синдром, гіпоталамічний синдром, функціональна кардіопатія, вегетоневроз і багато інших. З усіх існуючих найменувань найбільш доцільно використовувати термін вегето-судинна дистонія.
Причини ВСД
Сама перша група факторів ризику - це сімейна і генетична обтяженість. Цей етіологічний фактор є найпоширенішим, оскільки при зборі анамнезу у малюків завжди можна виявити родичів, які страждають від недуг, в якійсь мірі пов'язаних з вегетативною дистонією. За кордоном проводилися дослідження, які довели, що цей тип спадкування можна відносити до багатофакторним. Крім того, останнім часом стають актуальними різні уповільнені інфекції, а це дає підставу зробити висновок про первинному інфікуванні структур в головному мозку і подальшому розвитку клінічної картини ВСД.
До другої групи факторів ризику відносять хронічний стрес, а саме регулярне або тривалий вплив різних несприятливих ситуацій на дитячий організм. Це здатне викликати перенапруження адаптаційних систем. Подібне явище вважається найчастішою причиною розвитку нейроциркулярними дистонії. До частих причин хронічного стресу у малюків можна віднести наявність якоїсь хронічної інфекції, або рецидивуючих хронічних інфекційних або соматичних захворювань. Крім того виділяють і кілька несприятливих чинників зовнішнього впливу, наприклад, соціальні, кліматичні, побутові або сімейні.
Важливо враховувати той факт, що протягом свого життя дитина відвідує кілька дитячих колективів, і якщо умови там не потребують здорові, це стає причиною погіршеної адаптації до нового оточення, що також може стати певним провокуючим фактором і викликати розвиток вегето-судинної дистонії. У цю групу також можна віднести характер виховання дітей усередині сім'ї, що формує індивідуальні особливості маленької людини.
У тому випадку, якщо він відрізняється однобічністю, наприклад, дитина надмірно захоплюється якимось одним видом діяльності (комп'ютером, музикою, спортом тощо) на шкоду іншому, це може призвести до розвитку різних функціональних розладів. Якщо ж батьки і зовсім не контролюють дітей, це може підштовхнути їх у сумнівні компанії і привести в кінці-кінців до токсикоманії, наркоманії, чи злочинності і травматизму.
Третя група факторів ризику - Це залишкові органічні ураження центральної нервової системи, що виникли внаслідок вроджених або придбаних патологій. Вони можуть розвинутися після перенесених інфекцій, наприклад, внутрішньоутробних, травм і токсикозів. Такі діти мають в анамнезі чіткі вказівки на наявність ще в ранньому дитинстві травм, асфіксії, перинатально енцефалопатії (що виникла в результаті ускладненої вагітності) або жовтяниці новонароджених. Малюки з цієї групи досить гостро захворюють ще в ранньому дитинстві. Вони відрізняються непосидючістю і поганою пам'яттю. Таким дітям важко знайти спільну мову з однолітками, вони страждають від безпричинних страхів. Подібна симптоматика безпосередньо пов'язана з ураженням якихось частин головного мозку.
Четверта група ризику - Це наявність патологічних процесів всередині шийного відділу хребта. Цей фактор тільки недавно стали розглядати в якості провокуючого вегето-судинну дистонію, тому він є ще не до кінця вивченим. Вчені припускають, що важливу роль відіграє нестабільність і вертебробазилярна недостатність всередині шийного відділу хребта.
До п'ятій групі ризику відносять акселерацію і період статевого дозрівання, який також може викликати вегето-судинну дистонію. При цьому важливу роль відіграє стабільність гормонального фону в цьому періоді розвитку. Його «стрибки» заважають нормальній адаптації дітей підліткового віку в соціальному середовищі. Батькам слід дуже уважно ставитися до дитини в цей період його життя і до різких змін його настрою.
Шоста група - Це зміни особистості дитини, що носять неврозоподібний характер. Цими факторами повинен займатися фахівець психіатр.
Кожний з факторів ризику формування вегето-судинної дистонії може вважатися основним. Існує величезна кількість вторинних причин, сукупність яких також може привести до розвитку захворювання. Кожен конкретний дитина при цьому вимагає індивідуального підходу. Для того щоб лікування ВСД було успішним, необхідно виявити всі причини її виникнення й усунути їх.
Діагноз вегето-судинна дистонія слід розглядати тільки в якості узагальнюючого поняття, що свідчить про якийсь сформованому патологічному процесі, який наявний у дитини. При цьому необхідно займатися не тільки лікарською терапією малюка, а також і його психоемоційної адаптацією. Цей процес повинен проводитися батьками, вчителями в школах і вихователями в дитячих садах.
