Апендицит можна лікувати ліками?
Як показує досвід східної медицини, та й сучасні дослідження передової західної медицини, апендицит, виявляється, можна успішно лікувати і без операцій.
Однак поки рішення про перехід на нові схеми лікування не буде вжито централізовано і всіма без винятку - краще не ризикувати здоров'ям і довіряти традиційним рекомендаціям хірургів.
Слово "апендицит" не тільки в сучасній західній медицині, але і в уявленнях далеких від неї людей є майже повним синонімом слова "операція". Справедливості заради, можна помітити, що хворого кладуть на операційний стіл не відразу - але лише після того, як хірурги остаточно впевнені в діагнозі. А це, навіть при класичних симптомах апендициту - біль у животі, підвищення температури, нерідко - нудоти, на щастя, відзначається далеко не завжди. У певному сенсі, хворому з запалення червоподібного відростка товстої кишки дається шанс уникнути операції - нехай і невеликий. Адже запалення цього відділу кишечника зазвичай пов'язане з "засміченням" його їжею, порушенням її руху туди-назад, що спостерігається в нормі. Якщо ж цей процес сповільнюється - зазначений відросток "набухає", запалюється, може навіть загноїтися і омертветь - в цьому випадку говорять про "гнійному" або "гангренозному" апендициті.
Читайте також: Біда лежачих хворих - пролежні
Тим не менш, коли пацієнт зі скаргами, схожими на апендицит, надходить на приймальний спокій хірургічного відділення - насамперед йому роблять укол спазмолітиків, типу но-шпи або платифіліну. Обов'язково без чистих "анальгетиків" - щоб не змазати клінічну картину. Якщо спазмолітики самі зняли болю - значить, все в порядку, операція не потрібна. А пацієнту після виписки ставиться діагноз "кишкової коліки". Просто тому, що в західній медичній традиції одужання від апендициту без операції вважається майже неможливим - а доктору, що не зробив її після встановлення цього діагнозу, з великою ймовірністю "надають по шапці" за неправильно обрану тактику. Хоча, якщо завдяки тим же спазмолітиками, відновиться нормальний відтік харчових мас з червоподібного відростка - запалення цього органу може зійти нанівець і природним шляхом.
Насправді, з точки зору консервативної терапії апендициту призначення одних спазмолітиків виглядає просто кричущою недбалістю. Адже запалення майже всіх інших органів лікується за допомогою антибіотиків - знищують мікроби, і грають головну роль в цьому патологічному процесі. Всі інші препарати носять допоміжний характер.
З іншого боку, нещасний апендикс - чи не єдиний орган, запалення якого прийнято лікувати ампутацією. Ну, правда, нікому ж не прийде в голову не тільки відрізати її ж, кохану, при запаленні мозку, енцефаліті, видаляти легке при пневмонії, шлунок - при гастриті, підшлункову залозу при панкреатиті - хіба що у випадку гангрену цих органів. У більш же легких варіантах (вряди спостерігаються найчастіше) всі запалені органи лікують таблетками і уколами - але ніяк не ножем хірурга.
Тим більше, що навіть сама прекрасно виконана аппендектомія не дає гарантії відсутності післяопераційних ускладнень. Наприклад - "спайкової хвороби", коли зачеплена, нехай стерильними руками хірурга (але все одно - чужорідним тілом) очеревина, якої вистелена зсередини черевна порожнина і знаходяться в ній органи, сама починає запалюватися - і "прикипати" до знаходяться поруч ділянкам себе ж. Такі "спайки" можуть досить серйозно порушити нормальну роботу органів черевної порожнини, викликати хронічні болі, знижувати працездатність аж до розвитку інвалідності. Часом після успішно проведеної операції з приводу того ж апендициту хірургам з часом доводиться йти на повторне втручання - уже з приводу зазначеної спайкової хвороби.
Тим не менш, провідним підходом в лікуванні апендициту раніше є виключно оперативне втручання. А антибіотики в існуючих протоколах лікування цієї хвороби не призначаються - хіба що для профілактики і лікування післяопераційних інфекційних ускладнень. Що закономірно і визначає необхідність операції - щоб уникнути куди більш небезпечних ускладнень неоперованих апендициту, ніж вищезгадані ексцеси після самої операції.
Підхід, до речі, чисто західний. Скажімо, в Китаї апендицит без операції ні вироком і тисячі років тому - як мінімум, для більшості пацієнтів. Та й зараз, хворий, що надійшов з болями в животі в найсучасніші клініки "Піднебесної" спочатку потрапляє в руки докторів традиційної медицини. Ті, звичайно, кличуть на консультацію хірургів, роблять всі необхідні аналізи, перевіряючи їх кожні кілька годин - але в першу чергу застосовують голкотерапію. І допомагає вона в більш, ніж в 90% випадків. Ну, а тим, кому вона не допомагає (зберігаються болі, погіршуються аналізи крові) припадає лягати на операційний стіл.
Спробу подолати відсталість традиційних підходів зробила група вчених зі Швеції. Так, Дженет Ханссон з SahlgrenskaAcademy Університету Гетеборга (Швеція) захистила кандидатську дисертацію на тему, яка посилається на два основних клінічних дослідження у дорослих пацієнтів, проведених серед дорослих пацієнтів лікарень Sahlgrenskaі Kungalv. Дані її роботи більше, ніж вражаючі - 80% хворих апендицитом після курсу правильно підібраною антибіотико-терапії повернулися до нормального життя, рецидиви не спостерігалося протягом року і більше. Ну, а про ускладнення самих операцій мова взагалі не йшла - через відсутність хірургічних втручань.
Таким чином, досить переконливо було доведено - апендикс при запаленні вирізати зовсім не обов'язково в більшості випадків. Але чи означає це, що дане дослідження може найближчим часом стати надбанням практичної медицини?
На жаль немає. До тих пір, поки керівні медичні органи, страхові компанії, профільні кафедри медичних ВУЗів не змінять "протоколи" (набір обов'язкових методик по лікуванню окремих захворювань) ведення апендициту - його консервативне лікування буде загрожує великими неприємностями для проводять його докторів-новаторів. Адже, як зазначалося вище, частина хворих (хоча і вельми невелика) в операції все одно потребує. Так що, вилікуй доктор без скальпеля 95 пацієнтів з апендицитом, але з решти 5 хоч один обуриться: "А чого це мене так довго не оперували? Якби відразу видалили" зайве ", як по-старому, може у мене б краще одужання б йшло ? " Звідси вже недалеко і до судових розглядів - і навіть до статті КК за "нанесення шкоди через необережність" або недбалості. Та й колеги-консерватори теж не без задоволення допоможуть таким скаржникам в їх позовах проти тих, хто "займається всякої новомодної нісенітницею".
В принципі, для пацієнта, який не бажає оперуватися - вихід є. Він може просто відмовитися від операції - і ніхто не вправі його змусити лягти на стіл. І тоді лікар мимоволі змушений буде шукати альтернативні методи лікування - з тими ж антибіотиками. Але, знову ж, схеми ці у вітчизняній медицині не розроблені. Може допомогти - а можна догратися і до перитоніту, запалення очеревини - яке вже однозначно без операції загрожує летальним результатом. Так що краще не ризикувати, а довіритися думку лікаря.
Тим не менш, можна сподіватися, що нові методи консервативного лікування апендициту все ж будуть впроваджені в клінічну практику - зважаючи на їх більшої дешевизни, відсутності тривалої втрати працездатності та ускладнень в післяопераційний період, а також - збереження самого апендикса, органу, що грає важливу роль в системі імунітету організму.
Юрій Носівський
